Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Після повномасштабного вторгнення ми навчилися жити з повітряними тривогами, запасатися ліхтариками, павербанками, свічками. Але є ще один ресурс, про який згадуємо переважно тоді, коли його раптом не стає. Це вода.
Для жителів Сумщини питання безпечної води вже давно перестало бути теоретичним. Обстріли, перебої з електропостачанням, пошкодження інфраструктури можуть будь-якої миті вплинути на роботу систем водопостачання. І тоді виникає десяток простих, але дуже важливих запитань. Де взяти воду? Чи можна користуватися тією, що тече з крана? Як правильно зробити запас? Кому довіряти, коли інформації багато, але вона суперечлива?
Саме про це говорили журналісти із Сумської, Харківської та Дніпропетровської областей під час тренінгу «Безпечна вода = безпечне життя», який відбувся у Чернівцях.
Ми навчалися не просто повідомляти про аварії чи перебої з водопостачанням, а пояснювати людям, як діяти без паніки, спираючись лише на перевірену інформацію.
Але, мабуть, найбільше враження справили результати дослідження, яке провела громадська організація «Елеос-Україна» у шести прифронтових громадах. Серед них, дві громади Сумщини, Сумська та Конотопська. Загалом у фокус-групах взяли участь 47 людей різного віку, професій та життєвого досвіду. Дослідники не збирали статистику. Їх цікавило інше: як люди поводяться під час перебоїв із водою, кому довіряють і яких знань їм бракує.
Для людей вода, це не лише вода
Один із найцікавіших висновків стосується того, що мешканці прифронтових громад вкладають у поняття «нормальний доступ до води». Для них це не просто справний кран.
Це можливість не стояти в чергах за технічною водою. Не переносити важкі каністри. Не думати щодня, чи буде завтра вода вдома.
Один із учасників дослідження із Сумської громади сказав дуже просту, але влучну фразу: нормальний доступ до води, це «відсутність стресу».
Більшість учасників дослідження вже мають вдома запас води. Зазвичай його вистачає на один-три дні. У громадах, які частіше потерпають від обстрілів чи тривалих відключень електроенергії, воду запасають навіть на тиждень.
Під час криз люди переходять на користування громадськими колонками, бюветами, колодязями, приватними свердловинами чи привізною водою.
Водночас дослідження показало ще одну характерну рису українців. Люди допомагають одне одному. Власники свердловин діляться водою із сусідами, а жителі багатоповерхівок приносять її літнім людям, людям з інвалідністю та сім’ям із маленькими дітьми.
Прозора вода не завжди безпечна
Саме цей висновок став одним із ключових.
Більшість людей оцінюють воду дуже просто. Якщо вона прозора, без запаху і без осаду, значить нею можна користуватися.
Але фахівці наголошують, що це хибне уявлення. У воді можуть бути бактерії або хімічні забруднення, які неможливо визначити ні на запах, ні на смак.
Показовою стала фраза одного з учасників дослідження з Дергачівської громади: «Прозоре не значить якісне». Саме тому після аварій чи обстрілів необхідно орієнтуватися не на власні відчуття, а на офіційні повідомлення та результати лабораторних досліджень.
Під час обговорень саме тема нітратів стала однією з найчастіше згадуваних.
Учасники говорили, що знають про їх небезпеку, особливо для маленьких дітей, але хотіли б отримувати більше зрозумілої інформації. Як нітрати потрапляють у воду? Як часто потрібно перевіряти колодязі? Хто має робити аналізи? Куди звертатися за консультацією?
Для Сумщини це особливо актуально, адже у багатьох селах люди користуються власними колодязями та свердловинами. Саме тому журналісти мають більше говорити про якість води, а не лише повідомляти про аварії чи відключення.
Цікавий факт. Люди більше думають про кількість запасів, ніж про те, у чому вони їх зберігають.
Багато людей забувають, що ємності потрібно регулярно мити, окремо зберігати питну і технічну воду, а привізна вода, яка довго стоїть на спеці, теж може становити небезпеку.
Тому простого заклику «зробіть запас води» недостатньо. Людині потрібно пояснити, як саме це зробити правильно.
Люди хочуть не застережень, а чітких алгоритмів
Дослідження показало ще одну закономірність. Під час криз люди найбільше довіряють конкретним інструкціям.
Що сталося? Яку воду можна використовувати? Де її набрати? До яких офіційних джерел звертатися? Саме таких відповідей очікують мешканці громад.
Для молоді зручні Telegram, Viber, короткі відео та інфографіка. Старші люди й надалі більше довіряють друкованим пам’яткам, які можна зберегти вдома і перечитати у потрібний момент.
Як журналістів навчали говорити про кризу без паніки
Тренінг «Безпечна вода = безпечне життя: як комунікувати ризики для здоров’я під час війни» організувала громадська організація «Елеос-Україна» за підтримки проєкту «Досягнення цілей та підтримка епідемічного контролю» (EpiC). Участь у навчанні взяли 12 журналістів та троє представників регіональних Центрів контролю і профілактики хвороб із Сумської, Харківської та Дніпропетровської областей.
За словами голови правління ГО «Елеос-Україна» Сергія Дмитрієва, в умовах війни недостатньо просто повідомити людей про небезпеку. Набагато важливіше дати їм зрозумілий алгоритм дій. Де перевірити інформацію? Чи можна користуватися водою? Що робити у перші години після аварії чи обстрілу? Саме зрозуміла комунікація між владою, медиками та журналістами допомагає зменшити ризики для здоров’я населення.
Програма тренінгу була побудована не лише на теорії. Учасники розбирали, як виникають інфекційні ризики, пов’язані з водою, як правильно говорити про них до виникнення кризи, під час неї та після завершення. Окрему увагу приділили тому, як інформація впливає на поведінку людей і чому саме від цього нерідко залежить їхня безпека.
Експерт із комунікацій Центру громадського здоров’я МОЗ України Микола Ганіч наголосив, що всі, хто працює з інформацією про здоров’я, повинні діяти узгоджено. Адже лише тоді люди отримують не суперечливі повідомлення, а чіткі й однакові рекомендації. Саме така взаємодія допомагає ефективно реагувати на кризові ситуації, а головною спільною метою залишається збереження здоров’я і життя людей.
Упродовж двох днів журналісти навчалися працювати з офіційними джерелами інформації, швидко перевіряти факти, відрізняти достовірні повідомлення від чуток і дезінформації. Вони відпрацьовували практичні сценарії, засновані на реальних подіях, моделювали кризові ситуації та шукали відповіді на головне запитання: яку інформацію людина повинна отримати насамперед, щоб не нашкодити собі та своїй родині.
Про те, як зробити комунікацію дієвою, говорив експерт із комунікацій, співзасновник агенції Newsfront Володимир Дегтярьов. За його словами, люди значно охочіше змінюють свою поведінку, коли бачать успішний приклад або чують пораду від авторитетної для себе людини. Саме тому журналістам важливо не лише інформувати, а й знаходити зрозумілі приклади, які допоможуть аудиторії сприйняти нові правила безпеки.
Блогерка й авторка цифрового контенту з Харкова Юлія Ярмоленко зауважила, що тема безпечної води стає дедалі актуальнішою через війну. На її думку, журналісти повинні не лише перевіряти інформацію та спростовувати фейки, а й навчати людей діяти у кризових ситуаціях за допомогою простих і зрозумілих інструкцій. Саме такі короткі алгоритми найкраще запам’ятовуються і можуть стати вирішальними у надзвичайній ситуації.
Організатори повідомили, що на цьому навчання не завершуються. Наступний тренінг у межах проєкту проведуть уже для представників органів місцевого самоврядування Богодухівської та Дергачівської громад Харківщини, Сумської та Конотопської громад Сумської області, а також Павлоградської і Самарівської громад Дніпропетровщини.
Як журналістка, я вкотре переконалася, що сьогодні наше завдання не лише швидко повідомити новину. Не менш важливо пояснити людям, як діяти. Бо під час війни одна вчасно прочитана інструкція може бути ціннішою за десятки емоційних повідомлень.
І ще одна думка, яку я привезла із цього тренінгу. Безпечна вода починається не тоді, коли відкриваєш кран. Вона починається значно раніше, з уміння перевіряти інформацію, зробити вдома необхідний запас, правильно його зберігати і не забувати про тих, кому поруч може бути значно важче.
