На головну / ВІЙНА / Настуня Гома в клініці Відня виборює право знову стати на ніжки
Настуня Гома в клініці Відня виборює право знову стати на ніжки

Настуня Гома в клініці Відня виборює право знову стати на ніжки

У червні наша редакція розповідала болючу історію Настусі Гоми з Липової Долини, на подвір’я родини якої впав ворожий «шахед». Тоді дівчинка перебувала у київському «Охматдиті», перенесла 12 складних операцій і була однією з найважчих пацієнток. Днями зателефонувала до мами дівчинки, Ярослави, щоб дізнатися, як у них справи, чи потрібна допомога та підтримка, й ось що дізналася…

На момент публікації матеріалу родину Гоми знову настигли непрості випробування: зміна клініки, нові проблеми та пошук подальших рішень…

Настуня Гома в клініці Відня виборює право знову стати на ніжки

Віденська клініка та 28 операцій

З 15 липня Ярослава разом із донькою перебувають в Австрії, у місті Відень, де дівчинку прийняла провідна університетська клініка AKH. За цей час 13-річна дитина пройшла через випробування, які важко уявити дорослому: на даний момент Насті зробили вже 28 операцій та провели 17 перев’язок під загальним наркозом.

Австрійські хірурги видалили всі побиті та роздроблені кісточки й виконали складну пластику м’яких тканин. На ніжці та копчику пластичні тканини вже успішно приживаються. Проте попереду ще довгий шлях. У дівчини перебиті м’язи та нервові закінчення, через що вона зовсім не відчуває ніжку. Нині медики чекають на спеціальні штучні м’язи та штучні нервові тканини, щоб провести операцію з їх вживлення й спробувати повернути ніжці чутливість.

Ярослава дуже тепло відгукується про лікарів і медсестер клініки. Тут працює медсестра Аїда із Сербії, яка розуміє українську, а також медбрат Себастьян, який щомісяця на тиждень їздить до Дніпра в лікарню Мечникова, аби допомагати пораненим українським військовим. Саме з ними Ярослава може спілкуватися українською.

Боротьба за кожний кілограм дитини

Головною перешкодою для майбутнього протезування зараз є критична втрата ваги. При зрості 170 см дівчинка важить лише 38 кілограмів, тоді як обов’язковою медичною умовою для встановлення протеза є вага не менше 50 кг.

Зараз Настуня за допомогою лікарів робить перші спроби ставати й учитися ходити. Для цього для неї виготовили спеціальний металевий ортез. Він кріпиться від підошви по всій нозі, а також фіксується на животику та під грудьми, створюючи жорсткий каркас і опору для тулуба й кінцівки.

Хоча саме лікування у клініці є безкоштовним, родина постійно отримує додаткові рахунки за супутні медичні засоби. Наприклад, за спеціальні подушки для крісла колісного й голови та за сам ортез, вартість якого Ярослава називає «космічною сумою».

Справжнім порятунком для емоційного стану Насті стало те, що родина нарешті разом: до Відня приїхав тато Олексій із молодшою 4-річною донечкою Соломійкою. Але це знову додаткові витрати для родини. Зі слів Ярослави, проживання рідних у місті є платним, а щоденні витрати дуже виснажують сімейний бюджет.

Аби Настуня набирала вагу, лікарняного харчування їй недостатньо. Тому Ярослава щодня долає 45 хвилин в один бік на орендовану квартиру, щоб приготувати для доньки свіжу білкову їжу – курячу грудку чи інше м’ясо чи свіже смажене яєчко.

– Ціни в Австрії дуже високі, – каже Ярослава. – Наприклад, пів хлібинки коштує близько 3,45-3,49 євро, а літрова пляшка кефіру – 2 євро.

Переосмислення цінностей

та порада для кожного з нас

Попри важкий стан, Настуня намагається триматися: у палаті вона за допомогою мами залюбки робить макіяж, бо мріє вирости й стати професійною візажисткою. Чуйний медперсонал підтримує дівчинку й дарує їй косметику. А ще для дівчинки часто включають музику, яку вона дуже любить.

Ця трагедія повністю змінила погляд батьків на життя. Як каже Ярослава, матеріальні речі, думки про одяг та щоденна метушня втратили будь-який сенс:

– Знаєте, я вам скажу, що потрібно цінувати те, що в тебе є в цей момент. Більшість щоденних потреб, які ми всі вважаємо дуже важливими, це – ніщо. Сьогодні ось лежить дитина, дивиться в стелю, а перед нею чотири стіни… І тут вона просто каже: «Мам, я хочу картошки жареної. Я хочу пюрешки… Я хочу яєчка жареного, тільки такого свіженького, зі сковорідки… Людям потрібно цінувати те, що вони мають… А для нас зараз головне, що ми разом!

Зі сльозами на очах я слухала, як дівчинка вперше за довгий час побула на вулиці. Її вперше дозволили вивезти на годину.

– Мама, дивися, які листочки. Листочки жовтіють, це ж осінь, – розказує Ярослава. – Ми ж не помічаємо цієї краси, коли все добре… Ось послухайте мене: зробіть собі, будь ласка, каву. Вийдіть на вулицю, просто попийте каву й просто подивіться навколо себе… На ці листочки, які падають з дерев, на  людей, які проходять мимо, на метушню навколо… Просто переведіть подих… От із таких моментів нам потрібно брати життєву енергію.

Психологічна терапія та

національна гідність

Виявляється, в Австрії для людей, які постраждалі від війни, психотерапія є обов’язковою. І Ярослава, і Настуня теж проходять психологічну реабілітацію. Дівчинка займається з психотерапевтом у лікарні, її мама має відвідати 20 годин терапії з психологом.

– Знаєте, я раніше скептично ставилася до психологів…, – каже Ярослава. – А зараз розумію наскільки це для нас важливо. Для відновлення сил відвідую сеанси у фахівчині Наталії, яка, до речі, теж із України – з Харкова. Ми малюємо, складаємо пазли та просто спілкуємося за чашкою кави. Це дійсно допомагає мені триматися, підбадьорювати Настуню.

У Відні Ярослава підтримує зв’язок із дівчатами, з якими працювала в Україні, подругами. А тут, в лікарні, познайомилася з іншими пораненими українцями – родиною із Запоріжжя (25-річний син із високою ампутацією) та Олександром із сином, чию дружину та матір убили окупанти.

Як ділиться жінка, що її дуже обурює й болить тут – росіяни в клініці, які говорять російською й поводяться зверхньо, коли чують українську мову. Напевно, саме це й підсилило її почуття гордості за власну країну й мову:

– Коли потрапляєш в іншу країну, починаєш цінувати свою рідну мову і стараєшся розмовляти українською. Я пишаюся, що я українка, справді… Я хочу, щоб всі у світі знали, із-за чого ми тут, через кого такі жахіття пережила моя дитина…

Шановні читачі, підтримаймо наших земляків!

Настя – єдина така важка дитина на весь наш район, і її щоденна боротьба триває. Попереду дуже складна операція, тривалий процес набору ваги та високі супутні витрати.

Не будьмо байдужими! Кожна посильна гривня чи просто тепле слово підтримають родину на цьому важкому шляху.

Реквізити для допомоги:

4149 4993 9816 3269 (Ярослава Гома (мама);

5168 7451 4803 1997 (Олексій Гома (тато).

 

Про нас Наталія Шутько

Директорка ТОВ "Газета "Наш край", редакторка газети "Наш край", сайту "Липова Долина.NEWS"

Перевірте також

3,6 квадратних метрів житлової площі заважають стати на квартирний облік ветерану

3,6 квадратних метрів житлової площі заважають стати на квартирний облік ветерану

На одному з останніх засідань виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради розглядалася заява про взяття на …

Залишити відповідь

You cannot copy content of this page