Липова Долина.NEWS Липова Долина 
На Липоводолинщині, як і по всій країні, є діти, чиї батьки опинилися в глухому куті. Хвороби, безробіття, сімейні драми часто стають причиною того, що дитина опиняється в інтернаті. Щоб цього не сталося, існує патронат. Про те, як стати «тимчасовою мамою чи татом» і чому це – справжня оплачувана робота, ми говоримо з першою заступницею Липоводолинського селищного голови Ольгою ХИЖНЯК.
– Ольго Миколаївно, слово «патронат» для багатьох звучить якось офіційно й не зовсім зрозуміло. Якщо пояснити просто, «на пальцях» – що це таке?
– Знаєте, Наталіє Григорівно, я б назвала це «швидкою сімейною допомогою». Це коли дитину, яку небезпечно залишати з рідними батьками прямо зараз, не везуть в інтернатний заклад чи лікарню, а передають у добрі руки доглядача. Патронатний вихователь – це професійна родина, яка бере дитину до себе на термін від трьох до шести місяців. За цей час соціальні служби допомагають біологічним батькам стати на ноги, побороти залежності чи знайти роботу. А дитина в цей час не травмується інтернатом, а живе вдома: їсть домашні страви, навчається, відчуває затишок.
– Ви кажете – «професійна родина». Тобто, це не просто волонтерство, а робота?
– Саме так. Держава розуміє, що виховання дитини потребує не лише душевних сил, а й фінансової стабільності. Тому патронатні вихователі отримують повну фінансову підтримку, щоб родина могла забезпечити дитину всім необхідним, не витрачаючи власні заощадження.
Ось на що можна розраховувати у 2026 році: гроші «на дитину» (соціальна допомога): ці кошти йдуть на харчування, одяг, іграшки та навчання. На кожну дитину щомісяця виплачують 2,5 прожиткові мінімуми. На практиці це: 7043 грн – якщо дитині менше 6 років; 8780 грн – для дітей та підлітків від 6 до 18 років. Якщо дитина має інвалідність, сума більша – 3,5 прожиткові мінімуми.
Ваша зарплата (грошове забезпечення): за свою роботу вихователь отримує 25941 грн на місяць (це 3 мінімальні заробітні плати). У разі перебування в сім’ї дитини до 1 року, дитини з інвалідністю, ВІЛ-інфікованої дитини, неповнолітньої вагітної чи кількох дітей (від 2) розмір забезпечення збільшується на 10% за кожну таку дитину, але не більше ніж на 50% сумарно. Якщо в сім’ї тимчасово немає дітей (період готовності до влаштування), виплачується 1 мінімальна заробітна плата (8647 грн), але не більше 30 днів на рік сумарно. Держава дбає і про вашого помічника (чоловіка, дружину чи іншого родича), виплачуючи йому 8647 грн на місяць (у погодинному розрахунку). Крім того, за вихователя сплачується єдиний соціальний внесок, тож вам іде офіційний трудовий стаж.
Важливо й таке: навіть, коли дитина вже повернулася до рідних батьків, вихователю ще протягом тижня продовжують нараховувати кошти за консультації та підтримку цієї сім’ї.
– Хто може стати таким вихователем? Чи обов’язково мати педагогічну освіту?
– Головна вимога – досвід виховання дітей (власних або вже дорослих) і, звісно, велике серце. Потрібно мати відповідні житлові умови: у дитини має бути своя кімната або свій куточок. Важливо, щоб у вихователя був помічник – це може бути чоловік, дружина або інший дорослий член родини. Ми не кидаємо людей на амбразуру: кандидати проходять навчання, де фахівці вчать, як знайти підхід до дитини, яка пережила стрес.
– Люди можуть хвилюватися: звикнеш до дитини за кілька місяців, а потім доведеться прощатися. Як із цим бути?
– Так, це справді непросто. До дитини прив’язуєшся, і розставання дається важко. Але важливо пам’ятати: патронат – це тимчасова підтримка. Ви допомагаєте дитині пережити складний період. Найкращий результат – коли вона повертається до рідних батьків, які змогли змінитися, або переходить у нову сім’ю спокійною й упевненою. Це означає, що ви зробили все правильно.
– Яка ситуація у нас, в Липоводолинській громаді? Чи є такі родини? А на Роменщині загалом?
– У нашій громаді поки що немає жодної патронатної родини. У Роменському районі є лише одна. Але потреба в таких сім’ях нікуди не зникає. Зараз непростий час, у багатьох родинах виникають складні обставини.
Ми хочемо, щоб діти, які тимчасово потребують захисту, залишалися тут, у своїй громаді – не змінювали школу чи садочок, не їхали далеко від знайомого середовища. Тому звертаємося до жителів: якщо відчуваєте, що можете допомогти, – приходьте, запитуйте, дізнавайтеся більше.
– Ольго Миколаївно, давайте чесно: люди бояться «генів». Кажуть: «А якщо дитина з проблемної сім’ї почне красти, лаятися чи псувати меблі?» Як вихователю з цим впоратися?
– Дійсно, це найперший страх, і він зрозумілий. Але давайте подивимось правді в очі: дитина не народжується «поганою». Вона просто копіює те, що бачила вдома. Саме для цього патронатний вихователь і проходить навчання. Вас навчать методикам подолання агресії, розкажуть, як працювати з травмою. До того ж, ви не залишаєтеся з проблемою сам на сам. За кожною патронатною сім’єю закріплений психолог і соціальний працівник. Якщо виникає складна ситуація – ви набираєте номер і отримуєте професійну пораду або допомогу фахівця прямо на місці.
– А як щодо біологічних батьків? Чи не будуть вони приходити до патронатної хати зі скандалами чи погрозами?
– Це питання безпеки, і воно пріоритетне. По-перше, зустрічі дитини з рідними батьками відбуваються під наглядом фахівців служби у справах дітей, найчастіше – на нейтральній території (у центрі соціальних послуг чи в кабінеті служби). Патронатна родина – це не «ворог», який забрав дитину, а помічник. Ми чітко будемо регулювати цей процес, щоб ніхто не порушував спокій вашої оселі. Якщо ж батьки поводяться агресивно, зустрічі можуть бути обмежені або заборонені.
– Буває так, що в сім’ї вже є свої діти, можливо, підлітки. Як їм пояснити появу «тимчасового братика чи сестрички»?
– Це дуже важливий момент. Стати патронатним вихователем можна лише тоді, коли вся родина згодна. Ваші власні діти мають бути готові ділитися простором і увагою. Досвід показує, що для домашніх дітей це стає неймовірним уроком людяності та емпатії. Вони вчаться допомагати, ділитися і розуміти, що не всім у житті пощастило так, як їм. Часто власні діти стають найкращими помічниками у адаптації новачка.
– Чи може патронатна родина сама обирати дитину? Наприклад, сказати: «Ми візьмемо лише дівчинку до 5 років»?
– Патронат – це не магазин, де обирають за параметрами. Це екстрена допомога. Проте під час підготовки ми обов’язково обговорюватимемо з кандидатами їхні бажання. Якщо у вас вдома лише одне вільне ліжко, ми не прийдемо до вас із трьома дітьми. Якщо ви відчуваєте, що не впораєтеся з немовлям, ми це врахуємо. Але ми закликаємо бути відкритими: іноді підліток, якому просто треба, щоб його вислухали, потребує допомоги більше, ніж малеча.
– І останнє: чи є якийсь «випробувальний термін» для самих вихователів? Що як людина взяла дитину і зрозуміла – ну «не моє» це?
– Навчання перед створенням сім’ї якраз і слугує таким фільтром. Там моделюються різні ситуації, і людина може чесно сказати: «Я не готовий». Це краще, ніж взяти дитину і повернути її через тиждень, завдавши ще однієї травми. Але ми в громаді віримо в наших людей. Липоводолинщина завжди славилася міцними родинами. Патронат – це просто спосіб офіційно оформити ту доброту, яку наші люди й так мають у серцях.
– Куди звертатися тим, хто відчув у собі це бажання?
– Насамперед – до нашої Служби у справах дітей. Начальниця служби Людмила Костян завжди готова роз’яснити всі деталі, допомогти з документами. Можна також звернутися до своїх старост або просто прийти до селищної ради. Ми чекаємо на людей з великим серцем. Пам’ятайте: ви не зобов’язані рятувати весь світ, але ви можете врятувати світ однієї дитини.
