Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Через постійні обстріли та небезпечну ситуацію на прикордонні Сумщини дедалі більше людей змушені залишати рідні домівки. У березні цього року до Столярового прибула велика родина Лопанді-Погрібних із Осоївки колишнього Краснопільського району. Тут вони знайшли спокій, підтримку й нову надію на життя. Під час візиту в село «Наш край» познайомився і поспілкувався з Сергієм Григоровичем Лопандею, його племінником Євгеном Погрібним і внуком Артемом.
У рідній Осоївці Сергій Григорович прожив 65 років. До цієї весни й гадки не мав, що доведеться залишити все нажите й починати спочатку.
«У березні ситуація різко загострилася: ні світла, ні зв’язку, обстріли щодня, – пригадує він. – Дякую Сергію Івановичу Демченку, що допоміг евакуюватися на Липоводолинщину, надав транспорт для переїзду. Встигли взяти найнеобхідніше. Наші ж родичі, що виїжджали на день пізніше, і того ж не вхопили: ледве вціліли – їдуть, а перед ними вибухає…»
18 березня сім’я приїхала до Столярового. «Тут хоч штани на ніч почав знімати, бо вдома і спав одягненим», – з гіркою посмішкою каже чоловік. На Краснопільщині, розповідає, страх і небезпека стали звичними: ракети, дрони, КАБи, зруйновані підприємства, школи, лікарні, навіть пасажирський автобус потрапив під обстріл.
Нове життя на новому місці
На Липоводолинщині велика родина оселилася в одному будинку: Сергій Григорович із дружиною Світланою Федорівною, її братом Олександром Федоровичем Погрібним та дружиною Оленою Олександрівною і їхніми дітьми – Євгеном, Вадимом і Яною. Старші Погрібні ще працюють у сільгосппідприємстві на Краснопільщині, тож поки що приїздять у Столярове переважно на вихідні.
Сергій Григорович каже, що спочатку в Столярове приїхала його дружина.
«Подивилася, сподобалось. Далі організували нам евакуацію. Погрузили все на трактор, доставили на місце. Сусіди збіглися, допомогли все розвантажити, підтримали. Це було для нас дуже важливо», – розповідає господар.
На новому місці довелося починати все з нуля – «не мали ні дошки, ні дровини». Добре, що будинок дістався з газом і водою, доглянутим подвір’ям, садом. Навесні посадили город, нині вже збирають врожай.
Євген, племінник Сергія Григоровича – колишній військовий, капітан морської піхоти. У 2014 році пішов воювати, командував ротою, отримав важкі поранення. Тепер демобілізований, бореться за пільги та документи.
«У нас система така, що тепер доводиться «воювати» з паперами, – з гіркотою каже він. – Пільги їдь, проси, немовби це не держава повинна дати…»
Сум і вдячність
Родина сповна відчула на собі, що таке війна. У 2022-му в їхньому великому погребі, разом із найближчими сусідами і дітьми ховалися від обстрілів. Цієї весни там же перебували під час сильних бомбардувань. Взимку під час одного з ворожих ударів загинула їхня близька людина.
«Вдень ще бачилися, а ввечері шахед прилетів прямо в будинок. Кум вижив, а кума буквально згоріла – 80 відсотків опіків…» – важко стримує емоції Сергій Григорович.
Попри все, у Столяровому родина відчуває підтримку. Односельці допомагають із транспортом, оформленням документів.
«Якщо чогось не вистачає – звертаємося до сусідів, працівників старостату, місцевого депутата Валерія Гонтара, завжди виручають», – ділиться чоловік.
Сергій Григорович 42 роки працював водієм, тепер його «ноги» – мотоблок, з яким він господарює і тримається за нове життя.
«Нещодавно відвідав земляків у Байраку, куди релокувалося аж 14 наших осоївців. Приїхав у село, дивлюся, біля двору знайомий причіп – значить, свої. Так «вичисляв» земляків, – усміхається. – У вас тут тракторів багато, а у нас – майже всі з мотоблоками».
Сергій Григорович щиро вдячний тим, хто допоміг евакуюватися й прийняв у громаді.
– Більше половини життя залишилося там, в Осоївці. Куди їхати далі? Аби вже тут залишитися, бо назад повернення немає…»
* * *
Історія родини Лопанді-Погрібних та їхніх рідних – лише одна з багатьох на Сумщині. Вона – про біль втрати, вимушене переселення і водночас про людяність, взаємодопомогу та силу духу. Бо навіть серед руїн війни люди продовжують шукати і знаходити прихисток – там, де є підтримка і віра у завтрашній день.
Цей матеріал створено в межах проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
