Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Протягом 2025 року одним із пріоритетних напрямів роботи редакції «Нашого краю» стала системна взаємодія з родинами зниклих безвісти військовослужбовців-земляків. Саме ця категорія людей тривалий час залишалася майже невидимою для місцевої влади та суспільства загалом — зі своїм болем, невизначеністю і постійною боротьбою за право бути почутими.
Отримуючи численні звернення від родин із проханнями допомогти у вирішенні різних проблем, ми, як працівниці медіа, почали не просто інформувати, а гуртувати цих людей між собою. На початку літа редакція провела перше опитування, аби визначити першочергові потреби родин зниклих безвісти. Після цього організовувалися зустрічі рідних із представниками влади, ініціювалося створення місць вшанування зниклих Захисників у громадах, журналісти редакції долучалися до мирних акцій на підтримку родин.
Завдяки цій спільній роботі родини зниклих безвісти поступово ставали «видимими»: відбулася перша мирна акція в Липовій Долині, було створено окрему групу для спілкування в соціальній мережі, налагоджено контакти з активістами з інших громад.
Нове опитування: що залишається болючим і невирішеним
На початку січня 2026 року редакція «Нашого краю» провела повторне опитування, щоб з’ясувати, які питання для родин зниклих безвісти військовослужбовців досі залишаються без відповіді та потребують подальшого порушення перед владою.
В онлайн-опитуванні взяли участь 9 осіб — не лише з Липоводолинської та Синівської громад, а й із сусідніх, зокрема троє респондентів із Роменської громади. Ще п’ять родин були опитані особисто під час зустрічей.
Відповідаючи на запитання про першочергові потреби, родини насамперед говорили про просту людську увагу, підтримку та співчуття. Окремо наголошували на необхідності пришвидшити відкриття Дошки надії в Липовій Долині як символу пам’яті, віри та єдності родин.
На запитання «Чого вам зараз найбільше бракує?» відповіді знову й знову зводилися до одного: бракує пояснень, зрозумілої комунікації з боку державних органів, щирої й постійної підтримки.
Байдужість як найболючіша рана
Досить показовими стали відповіді на питання про те, що залишається невирішеним. Найбільше болить ситуація, коли тривалі й ретельні пошуки зниклих безвісти не дають жодних результатів. Родини говорять не лише про сам факт невідомості, а й про байдужість окремих державних структур і військових частин.
«Чому суспільство так байдуже відноситься до зникнення військових? Була людина — й нема, і нікого це не хвилює. Лише рідні проходять чергові кола пекла…» — зауважує одна з респонденток.
Очікування від медіа і запит на відповідальність влади
На питання, яких публікацій від редакції не вистачає родинам зниклих безвісти, більшість респондентів відзначила важливу роль «Нашого краю» в інформуванні та поширенні актуальної, корисної інформації.
«Молодці, щиро дякую за вашу працю»,
«Читаю всі публікації, ви робите все від вас залежне», — йдеться у відповідях.
Водночас родини звертають увагу на недостатню роботу керівних структур громад щодо підтримки сімей полонених і зниклих безвісти.
“Чим влада займається, окрім піару? Що вона зробила для сімей полонених та зниклих безвісти?» — така відповідь також прозвучала в опитуванні.
Чи була робота редакції корисною?
Одним із ключових запитань опитування було те, чи відчули родини реальну користь від роботи редакції «Нашого краю». І в онлайн-відповідях, і під час особистого спілкування чітко простежувалося: обраний напрямок був правильним.
«Ви нарешті згуртували нас докупи, перезнайомили, заявили про наші проблеми на рівні Липоводолинської і Синівської громад».
«Так, завдяки редакції ми збиралися не один раз та обговорювали важливі для нас теми».
«Так, була дуже корисною. Лише завдяки редакції ми хоч дізналися одне про одного, почали спілкуватися. На зустрічах я дізнавалася, куди звертатися, як готувати звернення. Звичайно, чоловіка це не повернуло, але я відчула підтримку небайдужих людей».
«Саме після першої організованої вами зустрічі ми поїхали на акцію в Ромни. Потім така акція відбулася і в Липовій Долині. Ви запросили в громаду роменських активістів, нині ми стоїмо пліч-о-пліч з недригайлівцями. Я впевнена: якби не ваші зусилля, у наших громадах про нас і досі ніхто не згадав би…»
* * *
Результати опитування ще раз підтвердили: родини зниклих безвісти потребують не формальних відписок, а постійної уваги, діалогу та конкретних дій. Для них важливо бути почутими — і владою, і суспільством. Редакція «Нашого краю» й надалі залишатиметься поруч із цими родинами, підніматиме їхні проблеми та нагадуватиме: за кожним статусом «зниклий безвісти» стоїть жива людина і родина, яка щодня живе між надією і болем.
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду.
