Липова Долина.NEWS Липова Долина 
В рамках проєкту «Липова Долина.Медіа – інформаційний хаб взаємодопомоги» редакція «Нашого краю» провела опитування родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців Липоводолинської та Синівської громад.
В онлайн-опитуванні, покликаному висвітлити проблеми, з якими стикаються члени сімей загиблих і безвісти зниклих захисників, взяли участь 11 осіб із різних населених пунктів наших громад. Ще 7 родин були опитані особисто та по телефону.
Серед респондентів – переважно жінки (15 із 18), більшість із них – найближчі родички полеглих: матері, дружини, сестри.
Опитування засвідчило: родини загиблих і безвісти зниклих захисників очікують не лише належного соціального забезпечення, а й уваги, поваги та постійного зв’язку з боку влади й громади. Їхні голоси – це не просто скарги, а свідчення глибокого болю, життєвих труднощів і водночас – готовності до діалогу та співпраці. Виявлені потреби мають стати підґрунтям для конкретних дій і рішень на місцевому рівні.
Питання соціального забезпечення: не все безперешкодно
Попри те, що 13 опитаних заявили про повне отримання належних державних і місцевих виплат, дехто зіштовхнувся з певними труднощами. Серед проблем, які називали респонденти: тривала затримка з оформленням пільг, брак інформації про доступну допомогу, затримки з боку військових частин, відсутність підтримки з боку місцевої влади у базових побутових питаннях, як-от заготівля дров.
Характерними є відповіді: «Невчасно оформила пільги, бо не знала, що вони є. Але мені підказали дівчата з редакції. Якби не вони – хтозна, що робити».
«У перший рік втрати сина отримувала матеріальну виплату на придбання дров. А от два останні роки пропонують безпосередньо тверде паливо, якість якого не завжди влаштовує. Можливо, місцевій владі слід прислухатися до нашої думки і компенсувати ці витрати грошима».
«Дуже довго не могла належним чином оформити статус члена родини безвісти зниклого сина. Журналістка редакції особисто телефонувала у військову частину, отримувала роз`яснення, як мені діяти. Щоб все зробити правильно – на це пішли місяці».
«Не могли отримати з військової частини документів на виплати протягом одинадцяти місяців».
Спілкування з владою: є контакт, але бракує тепла і дій
14 із 18 респондентів зазначили, що мають певний зв’язок із представниками громади.
Водночас відчутна нестача живої, уважної та ініціативної комунікації з боку влади. У відповідях звучать прохання: більше уваги, розуміння, заходів для родин, людянішого ставлення від чиновників, чіткої інформації про права та можливості.
Показово, що 9 осіб висловили готовність брати участь у зустрічах родин із представниками громади, що свідчить про запит на діалог і співпрацю.
Вшанування пам’яті: частина родин — у невизначеності
Тільки восьмеро респондентів переконані, що пам’ять про їхнього Героя вшановано гідно. Решта – або відповіли «ні», або не впевнені.
Серед пропозицій щодо належного вшанування – встановлення пам’ятних знаків, окремих для кожного захисника, в Липоводолинській громаді, за прикладом Синівської, меморіальних дошок на приміщеннях шкіл, щоденна хвилина мовчання в громадах, організація зустрічей родин, вшанування не лише загиблих, а й зниклих безвісти, створення Алеї слави зниклих безвісти воїнів.
«Загиблих вшановують, всі знають їхні прізвища й обличчя… А зниклі безвісти – ніде…» – болюче зізнання, яке не можна ігнорувати.
Щоденні виклики: самотність, втрата опори, брак чоловічих рук
Опитані емоційно описували важкі будні: певне відчуття ізоляції, непочутість у суспільстві, побутові труднощі. «Вакуум», «ні трави покосити, ні дров нарубати», «немає підтримки» – ці слова виражають загальну атмосферу втрати та безпомічності, з якою залишаються родини після загибелі чи зникнення рідної людини.
Якої підтримки бракує найбільше?
Члени родин загиблих та безвісти зниклих земляків наголошують на потребі моральної, юридичної, матеріальної та психологічної підтримки. Дехто не знає, на що має право і до кого звернутися. Водночас прозвучав запит на більшу активність з боку влади – щоб посадовці самі виходили на контакт, цікавилися проблемами родин, пропонували допомогу.
* * *
Результати опитування засвідчили: родини Героїв не просто потребують допомоги — вони хочуть бути почутими, визнаними і залученими. Їм потрібне не лише матеріальне забезпечення, а й – не менш важливо – людяне ставлення, підтримка, пам’ять і гідне вшанування їхніх рідних.
Це не лише обов’язок громади — це моральна справа кожного.
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від «Українського Медіа Фонду»
